Місто ніколи вже не буде колишнім, або Як "руський мир" знищив молодий український Сєвєродонецьк

Зовсім скоро Сєвєродонецьк відзначатиме своє 90-річчя - ювілей, на який чекали багато сєвєродончан, які щиро люблять рідне місто. На жаль, від українського Сєвєродонецька, який був центром хімічної промисловості України та одним із найважливіших промислових, культурних та наукових центрів Донбасу, залишилася лише назва. Зруйнувавши місто при "визволенні", російські окупанти продовжують цілеспрямовано та планомірно знищувати все, що нагадує про український Сєвєродонецьк, перекроюючи його у пересічне "російське містечко".

Кремлівські пропагандисти розповідають на російському ТБ про те, що "звільнений" Сєвєродонецьк "повертається до життя" та швидкими темпами "відновлюється". Час Пік розповість про реальний стан справ та познайомить читачів із деякими цікавими фактами про український Сєвєродонецьк.

Сєвєродонецьк Луганської області розташований на лівому березі річки Сіверський Донець. До російського вторгнення разом із сусідніми містами він утворював агломерацію та великий вузол хімічної промисловості України. Після окупації Луганська з вересня 2014 р. до червня 2022 р. фактично виконував функції адміністративного центру Луганщини. 25 червня 2022 р. Сєвєродонецьк було окуповано армією РФ та формуваннями "ЛНР". У місто прийшов "руський мир"...

Перед захопленням Сєвєродонецька російські окупанти нещадно та масово обстрілювали місто, знищуючи критичну інфраструктуру, міські комунікації, пам'ятки та вбиваючи мирних жителів. У ході російського "визволення" у Сєвєродонецьку було зруйновано або пошкоджено близько 99 відсотків будівель. Минуло майже 2 роки, а місто досі стоїть у руїнах, крім невеликої вцілілої частини, де тепер окупанти влаштовують показове "відновлення".

Руйнування Сєвєродонецька

Промисловість

Розповідаючи про "відновлення" Сєвєродонецька російські пропагандисти чомусь мовчать про те, що до вторгнення російської орди у місті було понад 10 підприємств хімічної промисловості, понад десяток підприємств машинобудування та приладобудування, близько 10 – будівельних. Серед них: ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", ПрАТ "Сєвєродонецький ОРГХІМ", ТОВ "НВО "Сєвєродонецький Склопластик", ПрАТ СНВО "Імпульс" тощо. Сьогодні жодне з них не працює. Одні зруйновані обстрілами, інші пограбовані...

Сьогодні окупаційна влада імітує процес "відновлення" виробництва. Другий рік мешканців окупованого Сєвєродонецька годують казками про швидкий запуск "Азоту". Ще у 2022 році прес-служба Group DF заявляла, що "спроба запустити виробництво з порушенням базових правил безпеки може призвести до жертв та техногенної катастрофи для всього регіону. Масштабні руйнування на заводі не сумісні з його безпечною діяльністю". З того часу все, що робили окупанти – це обіцяли та різали завод на металобрухт. Тепер навіть ті сєвєродончани, хто вірив у казки російських пропагандистів про "відновлення" міста та запуск містоутворюючого хімпідприємства вже розуміють, що "Азоту кінець".

Транспорт

До російського вторгнення у Сєвєродонецьку була розвинена мережа внутрішньоміських та приміських транспортних маршрутів, тролейбусів, автобусів та маршрутних таксі. Функціонувало міжміське та міжнародне пасажирське автобусне сполучення. З Сєвєродонецька можна було дістатися до різних районів Луганщини, великих міст України й навіть до міст РФ.

До лютого 2022 року тролейбус був одним із видів громадського транспорту в Сєвєродонецьку. Налічувалося 6 міських маршрутів, довжина контактної мережі становила 54,5 км. Внаслідок безперервних обстрілів міста тролейбусна мережа була знищена. Рухомий склад суттєво постраждав від обстрілів.

Будівлю міської автостанції також було знищено й відновлювати її, мабуть, окупанти не збираються. У мережі показали, як сьогодні виглядає автовокзал в окупованому Сєвєродонецьку.

За 7 км на південь від міста розташований аеропорт "Сєвєродонецьк", який має злітно-посадкову смугу завдовжки 2840 метрів, перон та аеровокзал. І хоча аеропорт не функціонував на момент вторгнення російських військ, але інфраструктура підтримувалась у робочому стані, проводилися капітальні ремонти, іноді аеропорт приймав гелікоптери. Аеропорт у Сєвєродонецьку розглядався як альтернатива зруйнованим аеропортам у Луганську та Донецьку. У 2022 році аеропорт було зруйновано внаслідок бойових дій.

Сьогодні мешканці окупованого Сєвєродонецька можуть "подорожувати" містами т.зв. "ЛНР" і "ДНР", й дістатися автобусом до РФ.

Медицина

До приходу "руського миру" у Сєвєродонецьку функціонувало понад десять медичних закладів, у яких працювали кваліфіковані лікарі та медперсонал. Аптеки, в яких можна було знайти будь-які ліки, були відкриті чи не на кожному розі. З приходом "руського миру" настали нові реалії.

Будівлі лікарень та поліклінік було зруйновано обстрілами, обладнання, що залишилося на момент окупації, було вкрадено, відчувається гостра нестача кваліфікованого медперсоналу та дефіцит ліків. Місцеві жителі тепер бояться хворіти, бо лікуватися тепер ніде й нічим - лікарні перетворені на військові шпиталі, викликати "швидку" неможливо, а необхідні ліки або не дістати, або треба викласти чималі гроші...

Якщо раніше у Сєвєродонецьку буквально на кожному розі працювала аптека, в якій був широкий асортимент ліків, товарів медичного призначення, медтехніки, товарів для здоров'я, дитячого харчування та лікувальної косметики, то сьогодні у місті, за словами очевидців, працює 4 аптеки. Відкриття кожної аптеки окупанти подають, як "великий подарунок" сєвєродончанам. А тим часом пенсіонери стоять у величезних чергах, щоб безкоштовно отримати від волонтерів бодай якісь ліки...

Освіта

До приходу "руського миру" у Сєвєродонецьку працювало близько 20 загальноосвітніх шкіл, колегіум Національного університету Києво-Могилянської академії, 16 дошкільних закладів. Продовжити навчання можна було у ПТУ, ліцеях, гуманітарно-естетичній гімназії, хіміко-механічному технікумі, вищих навчальних закладах міста, зокрема у Східноукраїнському національному університеті ім. Володимира Даля тощо.

Обстрілюючи місто, російська армія не шкодувала й навчальні заклади, від обстрілів постраждали і школи, і дитячі садки. Відновлювати їх окупанти не поспішають. Для "красивих сюжетів" відновлюється кілька шкіл, які не сильно постраждали від обстрілів. І знову це подається, як великий подарунок та допомога "братів-росіян". На весь Сєвєродонецьк сьогодні працює лише один дитячий садок.

У місті катастрофічно не вистачає вчителів, а ті, хто погодився співпрацювати з окупантами, перебувають під тотальним контролем. На окупованій Луганщині діти тепер змушені відвідувати школи з російською програмою, вони мають бути присутніми під час підняття триколору й слухати гімни "ЛНР" та РФ. Основний акцент у школах тепер роблять не на навчання, а на трудове та патріотичне виховання дітей. Основними уроками стали виховні годинники "Розмови про головне" та різні патріотичні акції та заходи. Тепер у сєвєродонецьких школах слухають виступи Путіна та відкривають "парти героїв".

Цей факт ще раз доводить, що Росії не потрібні освічені громадяни на "звільнених" територіях. Все, що потрібно кремлівській владі - це малограмотні слухняні раби, "ура-патріоти", готові виконати будь-який наказ...

Спорт

На початку червня 2022 року у Сєвєродонецьку ворожими обстрілами було зруйновано Льодовий палац спорту, який по праву вважався однією з визначних пам'яток міста. Відкриття Льодового палацу спорту відбулося 5 травня 1975 року. Сєвєродонецький Льодовий палац став найбільшою спорудою подібного типу в Україні та третьою в СРСР.

Тут проводилися змагання з хокею, волейболу, фігурного катання. Працювали спортивні секції з хокею та фігурного катання. Сюди приїжджали для участі у змаганнях спортсмени з усіх союзних республік СРСР, а також Чехословаччини, Угорщини, Польщі, Німеччини, Італії, Канади, США, Греції, Ізраїлю... Спортивно-концертний комплекс було розраховано на 5 тис. глядачів. Наприкінці 80-х та у 90-ті роки тут виступали всі зірки СРСР, а на концерти приїжджали з усіх куточків Луганщини та сусідніх областей...

Минуло майже два роки. Завали, іржавий металобрухт, сміття, руїни - ось на що перетворилася одна з визначних пам'яток Сєвєродонецька з приходом "руського миру". Льодовому палацу спорту так й не судилося відзначити 50-річний ювілей.

Культура та відпочинок

До війни багато жителів Сєвєродонецька жили насиченим цікавим життям. Кожен міг вибрати, як йому провести вільний час: хтось дивився фільми у кінотеатрах, хтось відвідував клуби за інтересами, хтось ходив до театру, хтось гуляв упорядкованими парками та скверами, а хтось просто ніжився на сонечку на березі озера...

У 2017 році у Сєвєродонецьку після капітального ремонту відкрилася будівля, де раніше знаходився міський театр драми. Після урочистого відкриття сюди переїхав Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр, якому довелося у 2014 р. змінити місце прописки та залишити окупований Луганськ. На жаль, окупанти не дали сєвєродончанам повною мірою насолодитися театральним мистецтвом. Навесні 2022 року приміщення театру було зруйноване.

Зруйнували окупанти й найвідоміші та найулюбленіші жителями та гостями Сєвєродонецька ресторани: Golden Palace, FORREST, Salvador Dali... У мережі показали, як виглядають популярні ресторани міста після приходу "руського миру". Зруйнували окупанти й готельно-ресторанний комплекс "Мир" - тризірковий готель з великою кількістю номерів, боулінгом, солярієм та рестораном з українською та європейською кухнями.

Загробив "руський мир" у Сєвєродонецьку й озера. На літо 2022 року біля Паркового озера було намічено відкриття унікального урбан-парку, де планували проводити фестивалі, шоу вуличних культур, всеукраїнські та міжнародні батли та змагання, майстер-класи для популяризації активного способу життя та створення креативного контенту. Паркового озера більше немає, воно пересохло. Від Чистого озера – улюбленої локації для відпочинку та риболовлі серед мешканців Сєвєродонецька та сусідніх міст – також майже нічого не залишилося. "Смердюча брудна калюжа", "Це просто болото" - так описують очевидці те, що залишилося від озера...

Цивілізація по-російськи

З приходом "руського миру" Сєвєродонецьк поринув у безпросвітну реальність. Тепер люди не будують грандіозних планів на майбутнє, тепер вони мріють про воду в кранах, про лампочку, що світиться, про теплі батареї... Багато хто хоче, щоб замість плівки у вікнах було скло, щоб під час дощу через пробитий дах не лилася вода зі стелі, щоб на стінах замість "візерунка цвілі" були гарні шпалери в квіточку.

Після "звільнення" Сєвєродонецьк поринув в інформаційний вакуум: до дротового інтернету доступ є тільки в окупантів та колаборантів, які пригрілися при "владі", а мобільний інтернет й зовсім під забороною. З мобільним зв'язком у Сєвєродонецьку великі проблеми, натомість окупанти "подбали" про народ й у місті встановили кілька безкоштовних таксофонів, по яким подзвонити можна тільки в екстрені служби та на сусідній кінець міста.

Новини населення окупованого міста черпає лише "правдиві" - з російських новин та місцевої газети. А із сюжетів російських пропагандистів дізнаються, як вони стали "добре жити" при окупантах, та як швидко "відновлюється і розквітає" Сєвєродонецьк...

Місцеві "почекуни" з піною біля рота кричать, що ніколи ще Сєвєродонецьк не розвивався такими темпами, як "за росіян", що "треба трохи потерпіти" і місто стане красивішим й сучаснішим, ніж раніше. Як доказ "відновлення" вони наводять "відремонтовані" багатоповерхівки. Сумнівне досягнення! Зруйнувавши майже все місто, "відремонтувати" пару десятків будинків, що вціліли під час обстрілів.

Якість ремонтів – це окрема тема для розмов, недаремно місцеві жителі вже називають це дійство "ремонт по-ка$апски". Після російських горе-ремонтників доводиться все доробляти чи переробляти. Але головне, що поєднує всі ремонти - це "зачистка" квартир від цінних речей.

Окупанти у Сєвєродонецьку знищують усе, що нагадує про Україну, "прикрашають" місто триколорами, влаштовують патріотичні акції та заходи, нав'язують свою історію, традиції та звичаї, ламають та перекроюють людей "під себе". Найстрашніше, що заручниками цієї реальності стали діти, які не мали вибору...

Російська орда за два роки знищила все, що будувалось десятиліттями. Сєвєродонецьк ніколи вже не буде колишнім. Після деокупації на відновлення міста піде кілька десятиліть, на відродження лісів навколо міста - сотні років. Усунути наслідки війни – можливо, а от залікувати рани у серцях та душах сєвєродончан, які любили український Сєвєродонецьк – нереально. Колись Сєвєродонецьк знову стане красивим, сучасним та цивілізованим! Але це буде вже інше місто, з новою історією, в яку будуть вписані "чорні сторінки"...

Цікаві факти

• Незаселену територію, де зараз стоїть Сєвєродонецьк, два століття тому називали Журавське пустище.
• Раніше селище міського типу мало назву Лісхімбуд. Пропонувалося чотири варіанти нової назви для смт: Світлоград, Комсомольськ-на-Донці, Менделєєвськ та Сєвєродонецьк. 27 січня 1950 року вибір було зроблено, а у 1958 році Сєвєродонецьк отримав статус міста.
• У 1949 році до Лісхімбуду приїжджали з гастролями актор та сатирик Аркадій Райкін, а також популярний комічний дует акторів Юхим Березін (Штепсель) та Юрій Тимошенко (Тарапунька).
• У піонерському таборі у селищі "Лісова Дача" на околиці Сєвєродонецька у 1941 р. відкрилася спецшкола для підготовки партизанів та підпільників. Школа готувала кадри для підпілля та спецгруп Четвертого управління НКВС України.
• 25 січня 1978 року, у свій день народження, у Сєвєродонецьку виступав із концертами Володимир Висоцький. Він виступив у НВО "Імпульс" та у Льодовому палаці спорту.
• Радянський мікроавтобус "Старт", який з'являється на останніх кадрах кінокомедії "Кавказька полонянка", було розроблено та виготовлено у 1963 році силами Сєвєродонецької авторемонтної бази та Сєвєродонецького виробничого об'єднання "Склопластик" з використанням комплектуючих від ГАЗ-21. Усього було виготовлено понад 150 авто.
• У 1984 році Сєвєродонецький приладобудівний завод почав випускати електронну іграшку "Ну, постривай" або "Вовк і яйця" - копію американської іграшки Nintendo EG-26 Egg.
• Перший автобус у Сєвєродонецьку з'явився у 1955 році, а 1 січня 1978 року вулицями міста проїхав перший тролейбус.
• Сєвєродонецький завод опорів та Сєвєродонецький приладобудівний завод брали участь у розробці систем електроніки для стикування космічних кораблів серії "Союз" та "Аполлон".

Це лише мала частина цікавих фактів з історії Сєвєродонецька – одного з наймолодших та найуспішніших міст на Луганщині. Воно завжди було містом, привабливим для життя, роботи та навчання. Сєвєродончани-переселенці дуже сподіваються, що скоро повернуться до свого улюбленого міста...

Читайте також: "Іноземці" у своїй країні: Кому з мешканців Лисичанська, Сєвєродонецька та Рубіжного загрожує депортація

Архівні фото