Поліція радить, як не потрапити до рабства

Торгівля людьми – це одна з нагальних проблем сучасності. На передньому рубежі непримиренної боротьби з работоргівлею стоять співробітники Управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, УМВС України в Луганській області. Головне завдання цього підрозділу – не допустити вивезення жителів нашого регіону за межі держави з метою їхньої подальшої примусової експлуатації.

Ринок невільників – це добре налагоджений незаконний бізнес, єдина мета якого – змусити людину приносити максимальний прибуток її організаторам. Масштабність доходів від нього можна порівняти із доходами міжнародної наркомафії. Йдеться про найбільші суми грошей, що обчислюються мільярдами доларів.
Це негативне явище характерне переважно для країн із нестабільною економікою. Не обійшло це лихо і нашу державу. І доки уряд думає над тим, як забезпечити безбідне життя своєму народу, деякі наші земляки у пошуках кращого життя спрямовують свій погляд на більш розвинені та багаті закордонні землі. На жаль, деяким із них через незнання специфіки оформлення подібного працевлаштування судилося потрапити в справжнісіньке рабство - чи то трудове, чи сексуальне.
До групи ризику серед регіонів України, жителі яких масово виїжджають за кордон у пошуках кращого життя, традиційно входять західні області та, звичайно ж, Донбас. Контролювати динаміку відтоку жителів Луганської області до інших держав неможливо, але ясно одне, що вона лише збільшується.
Не секрет, що особливим попитом на невільницькому ринку мають представниці прекрасної статі. Тисячі українських дівчат, намагаючись виправити своє матеріальне становище, шукають роботу за кордоном, але при цьому вони навряд чи розуміють, що ризикують спотворити свою долю, ставши жертвами работоргівців.
Сфери "застосування" живого товару різні. Це і сексуальна індустрія (проституція, стриптиз, порнобізнес), і домашнє рабство (прислуга), і репродуктивне рабство (для народження дітей), і залучення до злочинної діяльності (крадіжка, наркотрафік) та багато іншого.
Про те, як відбувається вербування українок на роботу до країн ближнього та далекого закордоння, чим усе це може обернутися, і піде наша подальша розмова.
В основному на гачок нечесних роботодавців потрапляють молоді дівчата, часто навіть неповнолітні, із неблагополучних сімей. Вони «клюють» на байки, які розповідають їм зловмисники, які намагаються будь-що вмовити їх поїхати на заробітки. Роботодавці обіцяють потенційним жертвам гідну зарплату, привабливі умови праці, і найголовніше – можливість у будь-який час повернутися додому. Вербувальники використовують різні психологічні напади, вони знають, на що натиснути. І оскільки працевлаштуватися на батьківщині часом буває дуже непросто, а тут ще й такий «успіх» якраз підвернувся, часто дівчата трапляються на прийоми зловмисників.
Передбачити, які наміри вербувальників, на жаль, неможливо. Попри те, що сьогодні за кордоном працює величезна кількість українок, далеко не кожна з них опиняється саме в тих умовах, які обіцяли спочатку. Але якщо знати, на які документи слід звернути увагу при працевлаштуванні за кордоном та як правильно оформити контракт із роботодавцем, то можна убезпечити себе від подібної долі.
Річ у тому, що потрапити у залежність дуже просто. Варто, наприклад, віддати «роботодавцю» свій паспорт і неприємності починаються відразу. Дівчат б'ють, замикають на ключ, гвалтують... - загалом, роблять усе, щоб зламати їхню волю. Тому, якщо ви й вирішили влаштуватися на роботу за кордоном, то за жодних обставин нікому і ніколи не віддавайте свій паспорт! Крім того, не зайвим є мати копію (або документ про присвоєння ідентифікаційного номера). Це значно полегшить процедуру відновлення документа у разі його втрати чи вилучення.
Крім цього, необхідно ретельно вивчити весь пакет документів, необхідних для працевлаштування за кордоном. І не відкладайте на потім оформлення необхідної документації. Зробити це потрібно до виїзду межі країни.

Якщо ви маєте намір працевлаштуватись через фірму, попросіть її представників надати:

• ліцензію Міністерства праці та соціальної політики України на надання такого виду послуг, як посередництво у влаштуванні на роботу за кордоном;
• копію дозволу на влаштування на роботу громадянина України, виданого іноземному роботодавцю (до якого вас обіцяють влаштувати) уповноваженим органом країни призначення;
• копію ліцензії на провадження посередницької діяльності у працевлаштуванні громадян України, видану органом країни призначення іноземному посереднику.

Усі документи мають бути легалізовані у консульстві України (можуть бути також підтверджені у посольстві відповідної держави в Україні, у МВС України).

Також ви маєте право ознайомитись з такими документами:

• копія свідоцтва про державну реєстрацію;
• оригінал ліцензії;
• інформація про повне найменування посередника (адреса, номери телефонів, П.І.Б. керівників, власників);
• нормативно-правові акти, яких має дотримуватись фірма, яка надає посередницькі послуги з працевлаштування українських громадян за кордоном.

Усі документи, складені іноземною мовою, мають бути перекладені українською та нотаріально завірені.

У договорі з фірмою-посередником послуг з влаштування на роботу за кордоном обов'язково мають бути зазначені:

Номер, дата, місце підписання документа;

• назву та адресу посередника, номер видачі ліцензії на посередництво про влаштування на роботу за кордоном;
• дані клієнта (П.І.Б., адреса місце проживання тощо);
• Визначення предмета договору, тобто. які пропонуються послуги із працевлаштування за кордоном;
• права, обов'язки та відповідальність сторін;
• Умови зміни, розірвання або анулювання договору;
• Порядок розв'язання спірних питань;
• визначення форс-мажорних обставин та дій сторін у разі їх виникнення;
• Перелік додаткових платних послуг;
• термін дії договору;
• Реквізити сторін договору.

Трудовий договір повинен бути написаний зрозумілою для вас мовою (українською або російською) у 2-х примірниках (один – клієнту, інший – посереднику). У ньому повинна міститися повна інформація про професійні вимоги до працівника, характер роботи, тривалість робочого дня, умови праці та проживання, оплату праці, соціальний захист (зокрема, про страхування від нещасного випадку, хвороби...), термін дії та умови припинення договору, порядку покриття транспортних витрат, повної назви та адреси роботодавця.
Уникайте підписання договору, в якому є такі словосполучення, як, наприклад, «інші види робіт», «усі види робіт», «робота на розсуд роботодавця»... Подібні фрази повинні вас насторожити!

На сприяння у працевлаштуванні погоджуйте лише за умови оформлення спеціальної робочої візи!

Службова, туристична чи гостьова візи не дають права на легальну роботу за кордоном. Для підстрахування краще зателефонуйте до посольства тієї країни, в якій плануєте працювати, та уточніть, чи відкриваються на цей час робочі візи для громадян України за даною спеціальністю, а також які документи необхідно надати для цього.
Пам'ятайте – робочу візу можна відкрити лише особисто!

Також неприпустимо в'їхати до країни призначення за гостьовою чи туристичною візою, а там уже обміняти її на робочу. Якщо вам пропонують такі послуги, знайте – вас обманюють, це протизаконно!
І в жодному разі не погоджуйтеся перетнути кордон із сусідніми державами нелегально – поза пунктом митного контролю. Той, хто вам таке пропонує, найімовірніше збирається вас обдурити.
Якщо ж ви все-таки вирішили ризикнути й спробувати заробити за кордоном, то запам'ятайте, що у випадку, якщо ви опинитеся в біді, при першій же нагоді звертайтеся до консульства чи посольства України, а також до будь-якої міжнародної організації. Якщо ж місцеперебування цих установ невідоме, то постарайтеся вибратися до центру міста і зверніться до першої міжнародної фірми, що трапилася, - там можуть допомогти додзвонитися до посольства України. До речі, цією порадою не варто нехтувати навіть тим жінкам, які виїжджають за кордон на відпочинок, - на жаль, під час відпочинку українок теж можуть чатувати на не менші небезпеки.
І найголовніше - не будьте безтурботними та легковажними стосовно своєї долі. Адже одна така помилка може коштувати вам багато років страждань і принижень, душевни ран, які гояться дуже довго, часом - все життя!

Ірина Бурковецька,
відділ зв'язків із громадськістю
УМВС України в Луганській області