"Зайві" авто для мешканців Лисичанська, Сєвєродонецька та Рубіжного: люди починають позбавлятися транспорту з низки причин

Незважаючи на відсутність зв'язку та інтернету, жителі окупованих Лисичанська, Сєвєродонецька та Рубіжного позбавляються автомобілів як чогось уже непотрібного. З'явилися "перекупи", готові скористатися явно не найрадіснішими обставинами людей. Автомобіль із засобу пересування у містах "трикутника" перетворюється на розкіш.

Що відбувається на "авторинку" Лисичанська, Сєвєродонецька, Рубіжного і чому наявність автомобіля більше схожа тепер на проблему - проаналізував Час Пік.

Чи є пропозиції та попит на авто?

Судячи з оголошень, які з'являються у соціальних мережах, найбільше автомобільна "торгівля" розвинена у Сєвєродонецьку. І оголошень досить багато, якщо врахувати, що в місті немає зв'язку, ні інтернету. Ймовірно, продажем займаються не самі власники (якщо власники взагалі знають, що відбувається з їх майном). Проте є й пропозиції "за місцем". Автори оголошень вказують, що дзвонити не варто - лише надсилати СМС, оскільки додзвонитися все одно не вийде.

Крім того, є маса оголошень від заповзятливих громадян, які, користуючись нагодою, займаються скуповуванням авто. У проросійських регіональних чатах "трикутника" регулярно мелькають одні й ті самі акаунти, з яких публікуються оголошення про купівлю авто, звичайно ж, "для себе". Але всі розуміють, що не йдеться про придбання авто в особисте користування.

Попиту від реальних людей, а не від "перекупів", на авто немає. "Авторинок" міст "трикутника" виглядає однобоко - або оголошення про продаж, або оголошення від "перекупів" про скуповування "будь-яких авто". Обзаводитися транспортом місцеві жителі, з одного боку, не мають можливості (а стабільної ситуації ніхто не гарантує), з іншого, - автомобіль перетворився із засобу, який має привносити в життя людини комфорт, у справжню проблему.

Чому мати автомобіль - проблема?

Автомобіль потребує догляду, ремонту та, природно, без бензину нікуди не поїде. З бензином в окупованих Лисичанську, Сєвєродонецьку та Рубіжному ситуація склалася критична. У Лисичанську лише через півроку окупації відкрилася перша заправка. Але це не означає, що цивільні можуть просто так заправляти машини. У мережі фігурує інформація про те, що бензин - по талонах. Навіть ті, у кого були генератори, не могли роздобути пальне, хоча це й важливіше для життя пристосування.

У Сєвєродонецьку теж проблема з доступом до пального. Перша (і не факт, що не єдина) заправка у місті відкрилася трохи раніше, ніж у Лисичанську. Але не встигла опрацювати і дня - зламалася. У Рубіжному відомо про існування однієї заправки. Але чи можуть мирні жителі там купувати бензин - невідомо.

Дефіцит пального торкнувся не лише міст "трикутника". Купівля бензину по талонах - поширена практика для Луганської області. А після нещодавнього "прильоту" по НПЗ у Луганську ситуація на заправках стала ще критичнішою. Варто відзначити, що і ремонт авто в окупації - не найпростіше завдання через брак комплектуючих, людей, які могли б цим займатися, та елементарних комунікацій. Тому утримання авто - задача "із зірочкою", особливо у населених пунктах, які сильно постраждали від обстрілів.

Необхідність у нових "документах"

Українські посвідчення водія відповідають міжнародним стандартам і в багатьох країнах визнаються, але тільки не в окупованих містах. Тут заборонено користуватися міжнародним, дозволено лише локальним. Водіїв поставили перед фактом: потрібно міняти посвідчення водія, потрібно перереєструвати авто за російськими стандартами, потрібно відмовитися від номерних знаків українського зразка.

У мережі немає інформації про те, щоб, наприклад, у Лисичанську чи Рубіжному можна було за місцем упоратися з усіма паперовими справами. Потрібно мати час, сили, гроші та можливість вільно пересуватися в межах окупованої Луганщини, усіяної блокпостами, щоб переоформити автомобіль. Крім того, у процесі підтягнуться й інші документи, заміни яких уже не вдасться уникнути. Тому авто простіше позбутися.

Що стосується посвідчень водія, в регіональних чатах регулярно з'являються "помічники", які пропонують посприяти в отриманні або заміні прав на керування авто.

Не лише "перекупи" хочуть отримати вигоду від тяжкого становища місцевих жителів, а й інші заповзятливі ділки.

Просто шматок іржавого металу

Ситуація говорить про глибокий цинізм, на якому тримається зараз життя в Лисичанську, Сєвєродонецьку, Рубіжному та інших окупованих населених пунктах. Люди готові розпродавати все, чим вже не розраховують користуватися. Гастролери або місцеві нові "бізнесмени" користуються ситуацією та отримують зиск. Люди бідніють, вони не купують натомість нічого кращого чи навіть іншого. Навіть у компактному та жвавому до окупації Сєвєродонецьку зараз на дорогах порожньо. З великою ймовірністю, авто, які дістаються "перекупам", їдуть далі і потрапляють на російський ринок. А що залишається мешканцям Луганщини? Тільки цвинтарі авто біля узбіччях або барикади з машин на вулицях.

Читайте також: Будівництво нових об'єктів і відновлення старих: які "плани" щодо Лисичанська озвучують росіяни та чи схоже це на правду