Кому "належать" Лисичанськ, Сєвєродонецьк та Рубіжне? Міста захопили "нові бізнесмени"

Тимчасово окуповані міста "трикутника", як і всієї Луганської області, виявилися благодатним полем для росту нових "бізнесменів" на віджатих локаціях та обладнанні. З подачі окупаційних "адміністрацій" у регіоні процвітає корупція, панібратство та злочинна атмосфера.

Як "розвивається" в окупованих Лисичанську, Сєвєродонецьку та Рубіжному "бізнес" і хто ним "керує" - розповість Час Пік.

Хто "заправляє" справами в Лисичанську?

Лише кілька місяців окупації Лисичанська - і "найхлібніші" місця виявилися зайнятими. Насамперед, знайшовся "господар" центрального ринку. Точніше, "господиня" - дружина новоспеченого на той момент "мера" Андрія Скорого, яка блискавично стала директором ринку. І відразу ж почали відбуватися "каламутні" справи з так званою "гуманітарною допомогою" від росіян: щоб отримати її люди змушені були простоювати годинами, але за підсумком "гуманітарні" продукти харчування опинялися на прилавках ринку. Ринок виявився єдиним об'єктом інфраструктури, про ремонт якого інформація з'явилася ще наприкінці 2022 року. Люди не мали ні світла, ні опалення, жодних відновлювальних робіт не проводилося, а ринок розквітав.

Ще одна прибуткова сфера - похоронний бізнес. За свідченнями місцевих мешканців, її також захопив незаконний "мер".

Крім того, до кінця 2022 року з'явилася інформація про відкриття Скорим свого кафе "Лисья балка". Очевидно, що заклад відчинив двері не для місцевих пенсіонерів. Втім, Скорий дуже скоро прокрався навіть за окупаційними мірками. Нещодавно його було затримано в РФ і наразі він перебуває у СІЗО. Але за ринок, кафе та інші "приємні дрібниці" переживати не варто - нічийними вони не залишаться. Тим більше, що його "бізнес" встиг перерости у "сімейний".

Торгові приміщення, які вціліли після обстрілів Лисичанська, не менш швидко почали знаходити "нових господарів". Так, у місто почали заходити російські торгові мережі. На місці колишнього АТБ запрацював BaZar. Законних підстав для того, щоб користуватися обладнанням та приміщеннями, природно, російські компанії не мають. Просто прийшли та відібрали.

Хто "господарює" в Рубіжному?

"Шефський" регіон виявився "шефським" не стільки з надання допомоги, скільки з розкрадання та віджимання того, на чому можна заробити. У мережі фігурує інформацію про те, що у Рубіжному торгівлю під себе підім'яв Татарстан. На будівлях навіть розтягують прапори російської провінції. Чим Татарстан допоміг зруйнованому Рубіжному? Та нічим, якщо не брати до уваги пропагандистські сюжети, в яких все добре і так. За свідченнями користувачів мережі, "бізнесмени" з Татарстану володіють "бізнесом" у місті як особисто, так і через підставних осіб.

Віджимання приміщень, у яких потім відкриваються нові "точки", відбувається за простою схемою - через "домовленості" з місцевою "адміністрацією". Зокрема, власник одного із ресторанів Рубіжного, який виїхав з міста, розповів, що його заклад просто захопили "нові власники", хоча жодного дозволу він їм не давав.

"Мені відповіли, що далі буде так, як вони самі вирішать", - поділився законний власник відповіддю окупантів на свої обурення.

Сєвєродонецьк - "інтернаціональний" та "ієрархічний"

В окупованому Сєвєродонецьку "бізнес-обстановка" склалася ще більш строката. Не дивно, адже у місті більша кількість прибуткових закладів, торгових локацій. Дрібні торгові "точки" як магніт притягнули вихідців, як стверджують у мережі, "з Вірменії, Азербайджану, Казахстану, та інших "ану". За хабар місцевій владі вони влаштовують свої "справи", перевозять сім'ї і поводяться по відношенню до корінних жителів не дуже доброзичливо.

Більш крупна "риба" у вигляді, наприклад, агентств ритуальних послуг, підконтрольна незаконній "владі". "Адміністрація" вимагає підтвердження права власності у законних власників. Звичайно, підтвердити таке право можуть не всі, тому що багато хто виїхав. Та й не всі хочуть працювати на окупантів. Тому, з подачі "адміністрації" найрозкішніші місця віддаються "своїм", які готові "ділитися" прибутком.

"Хочеш гарне приміщення під магазин у хорошому місці - доведи свою готовність ділитися з тими, хто при владі", - так коментують джерела ситуацію з "бізнесом" у Сєвєродонецьку.

Крім похоронного "бізнесу" у місті також процвітають воєнторги. Звичайно ж, працюють воєнторги не на потреби та не під попит мирного населення. Оскільки справа дуже прибуткова, то й "нові господарі" знайшлися швидко. І вкрай малоймовірно, що відкривають воєнторги "випадкові" люди, які діють в обхід "адміністрації". У справі або місцеві зрадники, або росіяни. Тим більше що речі для продажу доводиться "імпортувати", провозити через блокпости. Для цього потрібно мати зв'язки в потрібних місцях. Адже реальні проблеми лише у пересічних громадян, які не можуть приїхати додому.

Як і в Лисичанську, до Сєвєродонецька зайшли торгові мережі, які належать явно не місцевим. Наприклад, без будь-яких законних підстав у місті "виріс" супермаркет "Матрьошка". Ще до того, як почалася піар-кампанія з так званими "ремонтними роботами" в будинках. Адже супермаркет важливіше. І він виявився дуже зручним для того, щоб збувати гуманітарну допомогу та прострочені товари. І ніхто цього ніби не помічає.

Усі заплющують очі на порушення закону, а корупція тільки заохочується, є основним "важелем" у веденні "бізнесу". Втім, про яку законність можна говорити в окупації - у містах, захоплених військовим шляхом, через руйнування та кров.

Читайте також: "Недогромадяни РФ", або Як мешканців Лисичанська "кинули" з пенсіями